Могилів-Подільський, Україна
Інтерв’ю було зроблене в 2004 році Еллою Левицькою
Пані Лейдерман виросла в релігійній сім’ї в Могилів- Подільському, і описує яскраву картину міста, в якому вона жила майже все життя. Хоча вони були дуже бідні, її мама завжди намагалася приготувати щось особливе в шабат. 22 червня 1941 року вона пообіцяла взяти Соню та її братів в кінотеатр, але війна перервала їхні плани. Вони поїхали в Чернівці, де її батько був викликаний повісткою в воєнкомат та пішов на фронт. Коли німці розпочали рейди та масові розстріли, вони повернулися в Могилів-Подільський, де вже було організовано гетто. Соні вдалося вибратись з гетто та працювати прибиральницею для домогосподарок в обмін на їжу, яку вона віддавала її мамі та братам. Одного разу її схопили під час рейду та хотіли відправити в Печорський табір, але їй вдалося втікти завдяки старому єврею, який підкупив румунських вартових. Коли їй було 14, вона ходила працювати, щоб підтримати свою сім’ю: спочатку вона продавала молоко, а потім рибу на центральному базарі. В 1952 році вона одружилася та створила власну сім’ю. Не дивлячись на всі пережиті жахи та труднощі, вона ніколи не втрачала свого оптимізму. Її історію, яка зачіпає, відображають 14 фотографій.